Що варто знати про блогерів та інфлюенсерів
…Або «лідерів думок», які мають багатотисячні, а часом і кількамільйонні аудиторії у соціальних мережах.
Часто це люди «з народу», які здаються такими близькими по духу. І іноді це допомагає їм на широкий загал роздавати поради у тих сферах, в яких вони не мають профільної освіти. Найчастіше це здорове харчування, догляд за собою. А також поради щодо бізнесу, чи «як бути успішним і гармонійним». У період пандемії коронавірусу деякі з них зробили добрячу послугу медикам, «проповідуючи» думку про те, що вірусу не існує (або ж власну «інтерпретацію» хвороби з домашніми рецептами лікування) сотням тисяч людей, для яких стали авторитетами. Сумнозвісною не тільки в Україні, але й в світі, стала історія найпопулярнішої української блогерки Софії Стужук (має аудиторію близько 5-ти мільйонів підписників). Вона публічно знецінювала небезпеку коронавірусу, а згодом саме від цієї хвороби помер її колишній чоловік, Дмитро Стужук, який відмовився від госпіталізації, вирішивши лікуватись вдома.
Пізніше на Софію Стужук зійшла лавина суспільного обурення і з іншого приводу: блогерку звинуватили у пропаганді домашніх пологів. Це сталось після того, як під час домашніх пологів у Рівному померла жінка. Стужук, яка раніше викладала відео зі своїх домашніх пологів в Інстаграм, публічно прокоментувала, що у смерті породіллі з Рівного винні лікарі, які її не врятували. Такі висловлювання закінчились хвилею обурення і флешмобом «Руки від лікарів». Згодом блогерка змінила риторику і заявила, що не пропагує домашніх пологів та узагалі «не має жодного відношення до цієї ситуації», та «не шукатиме винних, не має медичної освіти».
Що варто перевіряти?
В першу чергу, освіту у галузі, в якій «лідер думок» роздає поради.
По-друге, реальні досягнення людини. Варто критично ставитись до абстрактних описів блогів у стилі «віднайди свою гармонію зі мною».
На позначення людей, які ведуть блоги (або ж семінари, курси і т. ін.), наповнені неперевіреною і недостовірною інформацією, уже створили термін «інфоцигани» (не має на меті обжати ромів).
Також важливо розуміти, що у випадку, якщо ведення блогу є основною діяльністю людини, то і основним її доходом буде реклама, розміщена в цьому блозі. Часто ця реклама не очевидна, а ховається за такими собі порадами «тільки для своїх»: «Ой, дівчатка, купила чудовий пилосос, така задоволена!». Зараз (наприклад, в Instagram) вже існують позначки «платне партнерство» для рекламних дописів, але поки вони є не на всіх рекламних постах.
Реклама – це звичайний вид доходу, проте вона має бути етичною.
А етична реклама – це коли… всі розуміють, що це реклама.
Блогери часто не купують нічого із тих речей, які з’являються у їхній постах. У них популярна система бартеру. Наприклад, побутову техніку, косметику чи туристичну путівку блогерові можуть вислати в обмін на рекламу. Тож, той «чудовий пилосос» навряд чи хтось купував.
Красиву картинку життя блогера (повну якісних фотографій, кольорових подушок та одягу) створюють професійні фотографи, або ж і ціла команда професіоналів. Втім, не варто порівнювати своє «неідеальне» життя із яскравими фото блогера. Адже це – його робота.
На цю тему рекомендуємо до перегляду фільм «Сімейка Джонсів» (2009, США). У ньому показано неетичний маркетинг і механізми, які сьогодні можуть використовувати блогери: у маленькому американському містечку з’являються нові мешканці – Джонси. У них все ідеально: красиві діти та безпроблемні стосунки, а також усі найновіші ґаджети, машини, меблі, одяг, посуд… Якими вони із задоволенням хваляться сусідам, регулярно запрошуючи тих в гості. Як думаєте, чим закінчиться таке ідеальне життя?
А що ви думаєте про блогерів?
P.S.: Більше про інформаційні гігієну та дієту, а також про те, що таке інформаційна бульбашка, читайте у нашому інформаційному буклеті.
Матеріал підготувала Віра Градюк, в рамках проєкту «Підвищення рівня поінформованості людей поважного віку – шлях до запобігання та мінімізації наслідків пандемії COVID-19», який реалізується ГО “Суспільство і право” і наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (проект Німецького фонду Маршалла США) за фінансової підтримки Європейського Союзу. Фото авторки.