«Мій патріотизм — се не сентимент…»: цитати найвидатніших про незалежність України
Фото: Max Kukurudziak, unsplash.com
Сьогодні незалежна Україна святкує ювілей – 30-річчя. І ми пропонуємо згадати, що про незалежність і державність говорили найвидатніші українці і українки.
«А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.»,
«Держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава…» – Ліна Костенко.
«А взагалі, щоб із Харкова зробити Берлін, треба робити. Не сидіти й не дивитись на небо, думаючи, «чому я не сокіл, чому не літаю», а робити, шукаючи «свою долю» в себе під носом, а не на небі. У нас тієї «долі» на чотири Німеччини вистачить, так ми ж її не бачимо, ми все ще на небо поглядаємо, повилазило б нам!», – Остап Вишня.
«Війна спише», – чув я сьогодні на вулиці. А я думаю, що нічого вона не спише. Навпаки, залізом та кров’ю напише правду про кожного з нас» – Олесь Гончар, «Людина і зброя».
«У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по українськи (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. ін. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От ви казали, що N. N. дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по нашому!» «Говорить по нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що він говорить по нашому, то може б краще як би він говорив по китайськи.», – Леся Українка, листи до Михайла Драгоманова.
«Багато перешкод, що маємо яко наслідок нашого давнього рабства під тягарем обскурантизму або й хоч культури, та деспотичної, що вгашала нашого національного духа, не давала нам розвивати як слід нашу багату, могутню мову», – Олена Пчілка.
«Перед нашою молоддю стоїть блискуче завдання – стати батьками майбутнього своєї нації. Хай же ж вона не зрікається цієї честі, виховуючись лише на сірих рядовиків. Нашій масі потрібні провідники б усіх ділянках життя, і хай кожний не підтинає собі добровільно крила, лише старається розгорнути їх якнайширше. Хай пам’ятає, що хто готує себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди матиме погоничів, а чи не забагато погоничів мали ми в минулому?», – Олена Теліга.
«Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому»,
«Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою», – Михайло Грушевський.
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра…», – Тарас Шевченко, «І мертвим, і живим, і ненародженим…»
«Мій патріотизм — се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо»,
«Мова росте елементарно, разом з душею народу», – Іван Франко.
«Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?», — Микола Куліш, «Патетична соната».
«Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.», – Іван Котляревський, «Енеїда».
«Багато хто думає, що мир – то відсутність війни. Але мир є це дещо більше. Мир – ще й добрі стосунки між людьми, коли ми не брешемо один одному, не шукаємо вигоду, не бажаємо зла. Мир треба нести кожного дня, кожного дня треба налагоджувати контакти між людьми, шукати доброго спілкування»,
«Людям, які не виховані в демократії, дуже подобаються короткі, швидкі і навіть насильні розв’язки.»
– Любомир Гузар.
Добірку підготувала Віра Градюк. Фото: Max Kukurudziak, unsplash.com.