Медіа-маніпуляція. Поради Станіслава Безушко як захистити себе від фейкових новин
“Кліки – це реклама, реклама – це гроші, гроші – це заробітні плати та дохід ЗМІ” – Станіслав Безушко, публіцист, журналіст та телеведучий.
Гучні заголовки, емоційні тригери та яскраві зображення в епоху діджитал засоби масової інформації змушені активно боротись за увагу глядача чи читача та шукати нові методи впливу на свою аудиторію. Відтак з’являються в інфопросторі матеріали, де можна зустріти маніпуляцію, фейки чи пропаганду. Розглянемо кілька основних способів маніпулювання масами.
Заголовки.
Звертайте увагу на перше речення будь-якої статті чи новини. Якщо заголовок вже викликає певну емоцію, то скоріше за все тут присутня маніпуляція. Сьогодні конкуренція в інформаційному середовищі досить велика і кожне інтернет-видання, телебачення чи газета бореться за свого “глядача”, тому часто аби привернути вашу увагу ЗМІ використовують емоції. Якщо ж вони відсутні, тоді у статті надають сухі факти та конкретну інформацію.
Наприклад:
“Сьогодні уряд виділив по 500 грн малозабезпеченим сім’ям” – у заголовку присутній факт, конкретна цифра та інформація що відбулось. Він привертає увагу тих читачів, яких стосується ця новина та яким актуально дізнатись більше, як отримати виплати, де і які документи мати з собою, та інше.
“Уряд не може забезпечити коштами українські родини, які цього потребують, тому виділить лише по 500 грн допомоги малозабезпеченим сім’ям” – тут вже присутня негативна емоція, яка викликана браком коштів в уряді. Нам хочеться читати більше, аби дізнатись чого я не можу отримати виплати, а на що взагалі йдуть кошти уряду, які загальні суми виплат та інше. Тобто так чи інакше, новина торкається емоційно і хочеться розбиратись детальніше.
Висновок:
Новина будується за принципом – найемоційніше на початку, а нижче сухі факти.
Зображення.
Ще один розповсюджений метод маніпуляції – це зображення або фотографія. Коли текст у новині або відеоряд у сюжеті підкреслюють ситуативними картинками, які своєю чергою підсилюють наші емоції.
Наприклад:
До статті про малозабезпечені сім’ї додають фотографію дітей, де вони зі сльозами на обличчі, в брудному одязі, з нерозчесаним волоссям, і зі смутком в очах. Потенційно така картинка, викликає у нас емоцію – жалю, тоді виникає бажання швидше допомогти, переказати кошти, чи повпливати на ситуацію.
Висновок:
Перевірте фотографію, чи вона дійсно зроблена на місці події та відповідає часовому проміжку.
Джерело.
Варто розуміти, що новина не береться нізвідки, адже має бути певний інформаційний привід. Хто про це заявляє, тобто хто є першим джерелом. Якщо немає офіційної позиції, спікерів, тоді скоріше за все вами маніпулюють, щоб знову ж таки, викликати емоцію. Також існують статті, де присутня думка експерта тої, чи іншої теми. У такому випадку, необхідно розуміти, що його слова базуються на його власному погляді, досвіді і є суб’єктивним висловлюванням. Експерт також має говорити фактами, називати конкретні цифри та вказувати джерело, де отримав інформацію.
Наприклад:
Висловам “про це повідомляє довірена людина нашої редакції”, “кажуть мешканці селища”, “пишуть у місцевій газеті” та інші, які не несуть конкретних назв, імен та посилань на перше джерело не варто довіряти. Натомість таким фразам, як “про це на засіданні уряду заявив прем’єр-міністр України”, “повідомляє Львівська обласна державна адміністрація” та інші, з активним посиланням на джерело публікації, чи відеопідтвердженням слів або ж з цитатою відповідної особи – можна довіряти.
Висновок:
Телеграм канали – це також не завжди офіційні джерела. Краще пошукайте одну й ту саму новину у кількох інших виданнях, а також іноземною мовою.
Інформаційний шум.
Інформаційний шум – це неважлива, вторинна інформація, нескінченний потік новин на різних сайтах чи у соцмережах або штучно створений піар тої чи іншої новини. Серед численних публікацій у мережі інтернет не часто помітиш якусь конкретну новину, а якщо вона набуває розголосу і зустрічається все частіше, тоді вже ми звертаємо на неї увагу, “клікаємо” та перечитуємо детальніше. Коли інформації стає надто багато, ми втомлюємось, тому нездатні критично оцінювати прочитане. Важливо не перевантажувати себе не потрібною інформацією, а навчитись фільтрувати та перевіряти усе що ми бачимо в інфопросторі.
Висновок:
Ретельно підходьте до вибору інформації, яку споживаєте та час від часу “очищуйте” свій інформпростір.
Тригери.
У психології, тригерами заведено називати певні стимули, які здатні викликати неконтрольовану реакцію. У медіа існують такі емоційні тригери, на які люди активно реагують – страх, гроші, скандал, секс, сміх, смерть. Людський мозок набагато сильніше реагує на негативні зовнішні подразники, ніж на позитивні, тому деякі ЗМІ вдаються до агресивного написання новин.
Наприклад:
Вислів “Тривожна валізка” сформований на основі тригера страху, тому як чуємо в новинах про її необхідність з’являється паніка, тривожність та інші негативні емоції. Як емоційно спокійніша альтернатива цьому вислову може бути “безпекова валізка”. Адже це дає розуміння нашій підсвідомості, що це речі для того, щоб бути у безпеці.
Висновок:
Аби не вестись на маніпуляцію психологічних тригерів важливо вчитись не піддаватись емоційним текстам, саморегулювати власну поведінку, критично оцінювати контент, який пропонується та приймати на основі власної думки чи довіряти цій інформації чи ні.
Підготувала Вероніка Кашинська для ГО “Суспільство і право” в рамках проекту «Критичне мислення та гігієна інформації в часи пандемії та інформаційної ери», що реалізовується ГО “Суспільство і право” і наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (проект Німецького фонду Маршалла США), за фінансової підтримки Європейського союзу.