Як люди старшого віку долучаються до допомоги військовим на фронті. Інтервʼю з Людмилою Гришко
Людмила Гришко – голова правління громадської організації “Золоті Роки”. Людмила є золотоліткою. Вона мама, бабуся, громадська активістка, керівник творчої майстерні, яка є соціально відповідальним бізнесом у Львові. Її громадська організація “Золоті Роки” займається створенням різноманітних освітніх програм для людей старшого віку, а також розвитком соціального підприємництва, адже кредо усієї команди – це підіймати якість життя людей поважного віку.
Розкажіть, будь ласка, з чого виникла ідея розпочати громадську діяльність та працювати з людьми поважного віку?
Наша громадська організація – це дуже потрібна спільнота, адже тут старші люди можуть поспілкуватись зі своїми однолітками, звернутись один до одного у будь-який час, аби отримати певні поради на свої нагальні запитання, просто зустріти друзів або ж завести нові знайомства, а головне здобути нові навички та продовжувати свою самореалізацію у будь-якому віці. Люди поважного віку це ті люди, у яких неймовірний досвід за плечами. Вони навчались впродовж усього свого життя, мають певні знання, досягнення та можуть ними ділитись з іншими. Тож наші постійні зустрічі та проєкти створенні для того, щоб вони не замикались у собі в пенсійному віці, а продовжували жити далі, відчували себе потрібними та насолоджувались життям.
Які проєкти вдалось вже реалізувати та які досягнення має ваша організація?
Офіційно я зареєструвала організацію у 2014 році, втім діяльність розпочала у цій сфері ще у 2010 році. За цей час нам вдалось налагодити міжнародне партнерство, яке сьогодні, під час війни в Україні, допомагає та підтримує людей старшого віку. Ми брали участь в міжнародних проєктах, вигравали гранти та їздили у різні країни, де обмінювались досвідом та переймали ідеї для втілення у Львові. Також наші партнери з Польщі, Словаччини, Литви приїжджали й до нас. У 2019 році ми організували Форум людей поважного віку, де обговорювали дванадцять важливих тем для старших людей, які і є основою нашої діяльності. Наприклад, тема соціального підприємництва, адже люди старшого віку це та категорія, яка є незахищеною, їх рівень життя є досить низький, тому часто вони відмовляють собі у різних додаткових бажаннях, які звичайна людина, що ходить на роботу, працює та заробляє гроші може собі дозволити. Також маємо проєкти на різноманітні теми що стосуються неформальної освіти людей старшого віку, правової грамотності, медійної грамотності, безпеки, здоровʼя та оздоровчих програм.
Як змінилась діяльність організації після 24 лютого, коли розпочалась повномасштабна війна в Україні?
Ще з минулого року, під час пандемії та карантину, ми зрозуміли що необхідно змінювати свою роботу і переформатовуватись. Ми почали більше працювати онлайн, робити зустрічі, де обговорювали емоційний стан кожного, хто як і чим може допомагати, або якщо є певні сімейні труднощі, то підтримували порадами або ж шукали шляхи вирішення. Тому в перші дні війни ми зідзвонились, дізнались хто де є, які має плани, чи знаходяться у безпеці та яка допомога потрібна, і згодом обговорили як ми можемо долучитись до підтримки армії та пришвидшити нашу перемогу. Відтак десь на початку березня я написала допис у фейсбуці, з закликом до кравчинь обʼєднуватись та розпочати ремонт одягу та пошиття спідньої білизни для військових. Адже ми розуміли, що настане той момент, коли їм буде вкрай необхідно відремонтувати одяг, щось залатати, зашити. На базі моєї майстерні розпочали приймати тканини, створювати крій для білизни, залучати волонтерів як і з нашої організації, так і усіх охочих. Хто мав швейні машинки вдома, той приносив вже готові вироби, хто не вмів того вчили на ходу, до роботи були залучені усі. На сьогодні ми вже не рахуємо скільки партій було відшито, але це понад 3000 тисяч комплектів спідньої білизни для військових. І далі продовжуємо відшивати. Тепер деякі наші партнери виділили нам більше робочих місць, швейних машинок, волонтери працюють на фабриці та продовжують допомагати з ремонтом одягу вже у більших обʼємах.
Як долучили старших людей до допомоги військовим?
Вони як і всі інші, не хотіли бути осторонь, хтось відправив синів, зятів, онуків на фронт, і потрібно було чимось зайнятись, аби не переживати за кожну новину, яка зʼявлялась у ЗМІ. Це є певна робота, яка допомагає бути зосередженим, де можна відволіктись, де поряд є ті, хто підтримають та піднімуть настрій. Хтось з наших активістів долучався до плетіння маскувальних сіток, хтось хто мав машину допомагав з розвезенням, ось так маленькими кроками ми спільно робили усе аби пришвидшити нашу перемогу.
Чи мали вже думки, якою буде організація “Золоті Роки” далі?
Коли закінчиться війна, настане наступний важливий етап – це відбудова українських міст, економіки та й суспільства загалом. Тому ми б хотіли активно долучатись до цих процесів. Окрім волонтерства, в планах продовжувати займатись соціальним підприємством, адже таким чином ми зможемо надавати робочі місця людям пенсійного віку, платити податки, допомагати й фінансово державі. Ми вже подаємось на різні проєкти та гранти, наразі очікуємо результати. Також плануємо відкрити Школу Аматорів для людей поважного віку, куди запрошуємо й переселенців. Цей проєкт буде про промислову діяльність, в рамках якого закупимо швейне обладнання та будемо проводити навчання для тих, хто бажає опанувати нові навички й на практиці застосовувати їх, виготовляючи якісь речі. Планів багато, бо сьогодні не час відкладати усе на потім, це час коли необхідно вже працювати та підіймати якість життя людей поважного віку.
Спілкувалась Вероніка Кашинська. Матеріал створено в рамках проєкту «Критичне мислення та гігієна інформації в часи пандемії та інформаційної ери», який реалізується ГО “Суспільство і право” і наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (проект Німецького фонду Маршалла США) за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Фото героїні зі сторінки у соціальній мережі Facebook.