Як бабусям та дідусям стати надійною підтримкою для онуків, якщо батьки розлучаються: поради від психолога та юриста

Роль бабусь і дідусів у житті дитини завжди була надзвичайно важлива. Період розлучення батьків – це складний і стресовий стан для кожного малюка. Саме в цей момент старше покоління має стати надійною підтримкою та опорою для дитини, незалежно від її віку. Як правильно бабусі і дідусі мають допомогти дитині адаптуватись у цей період та впливати на емоційний стан, ми дізнавались у психолога, коуча глибинних трансформацій, покликання та місій Ірини Плахтій.

«Кожна історія розлучення – це індивідуальна історія сімʼї, в якій росте маленька дитина чи підліток, або декілька дітей, які можуть бути різного віку,  мати різні типи нервової системи, що впливає на поведінкове сприйняття даної ситуації. Відповідно, усе це впливає на особисту історію проживання розлучення. Тож, я наведу деякі більш узагальнені психологічні правила, які про високу свідомість та зрілу позицію, як і самих батьків, так і старшого покоління»

Для початку, давайте розберемо, як загалом дитина реагує на розлучення?

Для дітей розлучення – це певна психологічна травма. Добре, коли ми народжуємось в ідеальному світі, приходимо в повну сімʼю, де є обидва з батьків та пара бабусів і дідусів, де панує любов і прийняття. Втім не завжди так буває. Відповідно, коли в сімʼї починаються сварки, підвищуються голоси, щось йде не так, вона дитина реагує. Можемо помітити, як малюк починає плакати і звертати на себе увагу, наприклад, закривати вуха, ховатись, або ж проявляти в інший спосіб свій страх. Батьки в цей момент, ніби забувають про дитину, і думають лише про те, як відстояти свою правоту, переконати, довести щось чи виправдати себе.

Ви говорили про те, що навіть домашні улюбленці теж впливають на стан дитини.

Так. Існує таке поняття, що родина – це система, в яку входять усі за родинним деревом, або ті, хто мають тісний емоційний звʼязок з дитиною. Тож в ідеальному світі, кожен елемент цієї системи має думати не лише про себе, а й за іншого члена родини, які в нього чи неї почуття, чи відчуває себе кожен член родини безпечно, чи висловлює свою думку та інше. На жаль в нашому суспільстві наразі таких ідеальних «переговорів» я не зустрічала.

Яка роль дідусів та бабусь при конфліктах, сварках та розлучені?

Ми маємо розуміти, що для пари бабусь і дідусів конфлікт відбувається між їхніми ж дітьми, тобто кожен в цій ситуації відстоює позицію своєї дитини. Тому часто вони обирають свою власну стратегію підтримувати свою доньку чи сина, говорячи їм, наприклад, що тато – поганий, чи мама у всьому винна. Для дитини немає поняття мама – погана чи тато – поганий, для неї обидва – хороші і вона її однаково люблять. Дитина в силу свого віку і життєвого досвіду не розуміє, що насправді відбувається між батьками.

І в такої дитини виникає думка, що батьки сваряться саме через неї. Це відбивається на емоційному стані, тягар якого може наслідувати далі впродовж життя. Дитина може намагатись помирити своїх батьків але не розуміє як це зробити. Тож вона замикається в собі, і переживає цей стрес всередині свого тіла. Наше тіло має властивість накопичувати напругу і тривожність, що потім впливає на здоровʼя. Тож розлучення батьків – це сильний стрес, і щоб його уникнути або применшити необхідно знайти максимально коректний підхід до дитини.

Чи є певні правила поведінки бабусь і дідусів в таких ситуаціях?

Так, по-перше вони мають свідомо підходити до ситуації конфлікту і розуміти, що не можуть обирати якусь певну сторону і тримати однобічну позицію. Бабуся і дідусь мають поговорити зі своєю донькою або сином і визначити, яка стратегія піклування була б зараз комфортною для дитини. І важливо прислухатись до цих порад, адже наші бабусі і дідусі – це старше, зріле покоління, які вже мають життєву мудрість. Також і дитині потрібні слова підтримки. Це може бути підтримка на рівні розмови, наприклад, бабуся і дідусь можуть пояснювати конфлікт такими словами:

«Ти в цій ситуації не винен/винна, так склались обставини, що на певному етапі життя, твої батьки зрозуміли, що їм краще розійтись і розлучитись. І це не означає, що вони будуть менше тебе любити, чи менше проводити час, вони і далі тебе люблять, але тепер будуть жити окремо. І якщо зараз мама і тато менше проводять з тобою час, то це тимчасово, а коли вони завершать етап розлучення, ми обовʼязково розберемось, як буде краще для тебе і як ти можеш отримувати увагу від обох батьків. Ми також залишаємось твоїми бабусею і дідусем, і в будь-який час ти можеш звернутись до нас за допомогою, підтримкою чи розмовою.»

Далі, на рівні тіла – коли все рушиться, усі члени родини забувають про обійми, поцілунки, вираження любові. Тіло – це сильний індикатор, при стресі, тривожності, воно отримує тілесні блоки, які потім перетворюються на хвороби. Тому важливо, щоб бабуся і дідусь давали цей тілесний контакт дитині, погладжували, обіймали, притуляли до себе, але не з позиції жертви і жаління, а через прояв своєї любові. Також можна щось робити з дитиною, поїхати десь відпочити, погуляти, сходити в зоопарк, помалювати і в цей момент хвалити онука чи онучку та максимально піднімати його чи її самооцінку.

Забезпечення прав дідуся і бабусі згідно з Сімейним кодексом України

Сімейний кодекс України визначає важливі аспекти стосунків між поколіннями у сім’ї та права бабусь і дідусів щодо спілкування і виховання своїх онуків. Згідно зі статтею 257 кодексу, бабуся, дідусь, прабабуся і прадідусь мають право на активне спілкування та участь у вихованні своїх онуків та правнуків. Однак, батьки мають переважне право на особисте виховання своєї дитини. Незважаючи на це, вони не можуть заважати родичам, таким як бабуся, дідусь, прабабуся, прадідусь, здійснювати свої права на виховання та спілкування з онуками. Якщо ж таки мама і тато ставлять перешкоди у реалізації цих прав, то родичі мають право звернутися до суду і подати позов щодо усунення таких перешкод.

Стаття 159 Сімейного кодексу України визначає, що суд має право визначити способи та умови спілкування дідуся і бабусі з їхніми онуками. Це може включати періодичні або систематичні зустрічі, можливість спільного відпочинку, а також відвідування місця проживання онуків. Дуже важливим є те, що ці рішення суду мають захищати інтереси дитини. Суд буде враховувати, як впливають ці контакти на психоемоційний та фізичний стан дитини, а також її загальний розвиток. Таким чином, рішення суду щодо спілкування між бабусею, дідусем та онуками мають бути обґрунтованими і відповідати потребам дитини. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, необхідно звертатися до органів державної виконавчої служби.

Українське законодавство надає бабусям і дідусям значні права на спілкування та виховання своїх онуків і правнуків, проте завжди слід пам’ятати, що ці права повинні бути вирішені в інтересах дитини і з урахуванням її добробуту.