Чому не можна порушувати особистий простір людини?

Що таке особистий простір іншої людини? Чи вміємо ми поважати його кордони і суверенітет так само, як кордони іноземної держави? І які наслідки може мати «вторгнення»?

Про порушення особистого простору ми поспілкувались із заступницею голови Центру «Жіночі перспективи», Мартою Чумало, яка проводить серію навчальних тренінгів із протидії домаганням у громадських місцях.

Фото з особистого архіву героїні

–          Чим для Вас є поняття «особистий простір людини»?

–          Насамперед особистий простір – це фізична територія, в котрій людині комфортно, безпечно і в котру іншим людям можна «заходити» виключно з дозволу цієї людини. Якщо згадати так звані «зони спілкування», то це інтимна та особиста зони, куди «допускаються» переважно «безпечні», знайомі люди. Також, це може бути своя кімната, квартира, стіл чи крісло, де людина себе почуває у безпеці та комфорті («вдома»). Особистий простір також можна розглядати з психологічної точки зору. Це простір усвідомлення та задоволення моїх потреб. Власне задоволенням, чи не задоволенням своїх потреб ми прокладаємо психологічні кордони нашого особистого простору. Коли я погоджуюся на незадоволення своєї потреби – я ніби зменшую свій простір і звужую свій кордон на користь іншої людини.

Фото: Jose Martin, unsplash.com

–          Як думаєте, чому варто поважати особистий простір іншої людини?

–          Бо так ми демонструємо повагу до цієї людини. Даємо їй сигнал, що вона для нас важлива, ми зважаємо на її існування, та на її потреби.

–          Як найчастіше порушуються «кордони» іншої людини?

–          Випадки насильства та домагань! Коли грубо порушуються особисті кордони та нехтуються бажання та інтереси цієї людини. Вона таким ставленням перетворюється з рівноцінного суб’єкту на об’єкт задоволення бажань та потреб іншої людини. Зараз в Україні розгортається велика та цікава інформаційна кампанія з протидії домаганням у громадських місцях. Її ініціаторами стали бренд «L’Oreal Paris» та громадська організація «Hollaback!», яка багато років тому у США розпочала збирати історії про домагання на своєму сайті, і за кілька років зібрала понад 15 тисяч історій. Активісти цієї організації були вражені від того, наскільки поширеними є домагання у громадських місцях і як часто ніхто зі свідків не втручається в ситуацію домагань, щоб допомогти. Вони вирішили змінити цю ситуацію. Тут, в Україні, їх підтримав Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні. Ці партнерські організації зараз разом поширюють інформацію про домагання у громадських місцях, про методику допомоги людям, які зазнають домагань, а також стратегії самодопомоги у випадках, коли людина сама зазнає домагань. В рамках цієї кампанії проводяться інтерактивні онлайн тренінги, на яких учасники та учасниці не лише вчаться розпізнавати домагання у громадських місцях, але також відпрацьовують на конкретних кейсах різні можливості реагування та допомоги. Пройти навчання можна тут: www.standup-ukraine.com . Тут можна отримати інформацію про те, як правильно себе вести в кожній ситуації:  якщо людина стала свідком домагань, або які три стратегії можна застосовувати, якщо домагання сталися з нею самою.

Фото: Ash Gerlach, unsplash.com

–          Як людина може зрозуміти, що її особистий простір порушується і вчиняються саме домагання?

–          Насамперед, треба прислухатися до себе: тіло та інтуїція, зазвичай, сигналізують, що діється щось не те. Якщо хтось вчиняє дії з сексуальним контекстом (вербальні – це коментарі, жарти, непристойні пропозиції і т.ін.; невербальні – посвистування, якісь жести, прицмокування губами, посвистування; чи фізичні: небажані доторкання, поплескуання, поцілунки, погладжування і т.ін.), а вам ці дії, по-перше, неприємні, а по-друге, небажані, то дуже ймовірно, що відбуваються домагання у громадських місцях.

–          Які наслідки можуть мати домагання?

–          На різних людей цей досвід може подіяти по-різному. Це досить травматичний досвід і дуже важливо, як ми відреагуємо на цю ситуацію, до кого можна звернутися за допомогою, а також від того, чи були люди (у т.ч. свідки), котрі допомогли пережити цю неприємну ситуацію. Це можуть бути психологічні наслідки (порушення сну, погіршення настрою, депресивні стани, підвищення тривожності і т.п.). Також це можуть бути соціальні наслідки (обмеження мобільності, звуження кола спілкування, зміна місця роботи чи навчання і т.п.) Я заохочую усіх взяти участь в одногодинних тренінгах, на які можна записатися на вебсайті, про який я згадувала, убезпечивши себе та збільшивши свою спроможність допомогти людям, котрі зазнають домагань.

Спілкувалась Віра Градюк. Матеріал створено в рамках проєкту «Підвищення рівня поінформованості людей поважного віку – шлях до запобігання та мінімізації наслідків пандемії COVID-19», який реалізується ГО “Суспільство і право” і наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (проект Німецького фонду Маршалла США) за фінансової підтримки Європейського Союзу. Фото з особистого архіву героїні; unsplash.com.